Директор Національного природного парку «Синевир» Микола ДЕРБАК розповів про реабілітацію дванадцяти соколів та двох десятків бурих ведмедів. Про це пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ».
– Миколо Юрійовичу, діяльність НПП «Синевир» багатогранна як з екологічного, так і наукового напрямків. Ви таки єдиний національний природний парк в Україні, в якому нещодавно відкрито Реабілітаційний центр хижих птахів…
– Ми керувалися метою взяти під захист рідкісних представників орнітофауни, які перебували в неволі з порушенням закону. Спільно з Українським товариством охорони птахів домовилися спорудити такий центр. Він становить вольєрний комплекс з шести секторів. Цієї осені прийняли дванадцять соколів, вісім з яких уже випущено в дику природу на півдні України.
Чому центр хижих птахів? Річ у тім, що вони досить рідкісні. Нерідко цих пернатих намагаються переправити контрабандою у арабські країни, де за них багаті люди готові платити великі гроші. Але не так просто переправити птаха через митний контроль. Сучасне обладнання та прискіп-ливий контроль у аеропортах дозволяють попередити контра-банду. Звісно, птахи після таких страждань не завжди готові одразу повернутися у дику природу. Тож наш центр готовий прийняти на реабілітацію хижих птахів, щоб потім повернути їх до власного дому – у місця, які є природним середовищем їх існування.
У «Синевирі» вже мешкають 25 ведмедів
– У Карпатах уже достатньо снігу. Як же поводяться підопічні іншої утанови – Центру реабілітації бурих ведмедів, скільки їх, який досвід уже встигли набути його ветеринари й працівники інших спеціальностей?
– Минулого року у Реабілітаційному центрі бурих ведмедів поселилися шість нових тварин. У січні ми привезли ведмедя на кличку Тяпа. Раніше він утримувався у Харкові. Однорічного клишоногого самця добровільно віддав до центру його власник.
У лютому у нас оселилася ведмедиця Ляля, котра доти утримувалася в Дніпровському зоопарку. Звіринець розформовано ще навесні 2016 року. Цього домагалися зоозахисники, тож міська рада зважила всі обставини і ухвалила відповідне рішення.
У березні Карпати стали рідним домом для 400-кілограмового ведмедя Стефана з Хмельницька. Він багато років прожив у тісній клітці, а тепер не може натішитися великому простору.
Одразу трьох ведмедів наші фахівці транспортували зі Львівщини у листопаді. Бурий, Боря і Дженіфер жили в клітках на базі приватного комплексу неподалік міста Самбір. Не минуло й місяця, а тварини успішно пройшли карантин і добре себе почувають у напіввільних умовах. Нагадаю: наш центр займає площу 12 гектарів. В основному це смерековий ліс. За всіма ознаками ділянка відповідає умовам природного середовища існування бурого ведмедя. Всього у центрі бурих ведмедів «Синевира» зараз мешкають 25 клишоногих, шість з яких уже залягли у сплячку. За ці шість років фахівці центру здобули великий практичний досвід. Крім того, наші працівники постійно спілкуються зі своїми вітчизняними і закордонними колегами. Це дуже важливо, бо вчитися потрібно постійно.
Коли мова йде про догляд за ведмедями, то зрозуміло, що тварини – живі істоти, які, як і люди, хворіють. Тож їх доводиться лікувати. У цьому плані нам дуже пощастило. Маємо фахового ветеринара. Крім того, залучаємо до роботи наших партнерів з Берлінського інституту ветеринарії, які привозять з собою сучасне ветеринарне обладнання, без якого важко або й взагалі неможливо проводити діагностування. Нерідко відгукуються волонтери і меценати, яким небайдужа доля клишоногих. Хочеться їм подякувати за щире серце і добрі справи.
– Торік улітку майже три тисячі гектарів масивів пралісів «Синевира» віднесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. За час, що минув з липня, яку роботу науковці парку вже встигли провести?
– Включення 2 865 гектарів букових пралісів Національного природного парку «Синевир» до переліку об’єктів Світової природної спадщини ЮНЕСКО – для нас подія року. До такого авторитетного визнання ми готувалися роками, впродовж яких здійснено великий обсяг наукових робіт. Вони тривають й надалі. Проведено узгодження площ з новими таксаційними матеріалами впорядкування. Здійснено аналіз кварталів, виділів та інших таксаційних показників у розрізі територій природоохоронних науково-дослідних відділень, де зростають праліси. Їх локалітети виділено на картосхемах. Проводилися дослідження флори пралісів. Особливий акцент поставлено на охороні цих унікальних ділянок дикої природи.
Вважаємо, що на державному рівні необхідна увага до місцевого населення, яке живе в межах парку, у суміжних з пралісами селах. Це гірський регіон, у якому відсутній газ. Тут дуже важкі умови життя, тож було би добре посилити увагу до горян, наприклад, шляхом пільгового кредитування, пільгових цін на електроенергію і т.
Аби й заповідна справа не страждала, й люди взимку були з теплом
– І все-таки проблема для національного парку досить чутлива: як забезпечуєте населення довколишніх сіл дровами, садиби якого розташовані на території «Синевира»? Чи вироблено певну формулу, аби й заповідна справа не страждала, й люди на зиму були з теплом?
– Я зазначав вище: у регіоні національного парку відсутнє газопостачання. Мешканці п’яти сіл з населенням понад двадцять тисяч осіб вимушені опалювати свої будинки дровами. Паливо місцеві жителі мають можливість виписати у природному парку «Синевир». Дровами людей забезпечуємо за рахунок проведення санітарних заходів у лісах. На жаль, усі потреби в дровах задовольнити не можемо – такі об’єми у нас відсутні. Тож частина мешканців замовляють дрова у сусідньому лісгоспі. Але без тепла ніхто у нашому краї не залишився. Власне, хороший господар готує дрова на зиму вже влітку, у крайньому випадку – восени. Місцеві жителі – хороші господарі. У цьому напрямку ми тісно співпрацюємо з сільськими радами. Вони добре знають потреби селян, тож без цієї взаємодії не обійтися. Розуміють місцеві громади й важливість ролі природно-заповідної справи. Це результат тривалої освітньої та інформаційної роботи парку, численних зустрічей, нарад, дискусій… Тож у цьому контексті зараз маємо чіткий баланс.
Відновлять унікальний Музей лісу і сплаву
– Якщо підбити підсумки року, який минув, то на чому б варто зробити наголос?
– Мабуть, повторюся, але це для нас справді важливо: визнання пралісів парку «Синевир» складовою Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Це результат багаторічної праці. Крім того, у вересні уряд підтримав рішення про розширення території парку «Синевир» площею 377,8 гектара. Ця ділянка також цінна пралісами, рідкісною флорою і фауною, тож її приєднання до національного парку ми відстоюємо вже давно.
Поряд з основними завданнями, які стоять перед Нацпарком «Синевир» (природоохоронна, наукова, екоосвітня, рекреаційна діяльність), доводиться виконувати чимало іншої, не менш важливої роботи, яка забезпечує функціонування парку. Маємо багато об’єктів, які потребують того чи іншого ремонту. Минулого року ми особливі зусилля спрямували на перекриття дахів рекреаційних та адміністративних будівель. Ось, наприклад, перекрито дах мотелю «Гребля», що знаходиться поряд з Музеєм лісу і сплаву. Колись тут любили зупинятися туристи, бо довкола неймовірної краси природа. Та після паводку 1998 року, який зруйнував не лише унікальний музей, але й стовпи ліній електропередач, прийом туристів тут став неможливим.
Цей двоповерховий будинок відпочинку зведений у кінці 70-х. На початку 90-х тут було проведено реконструкцію. Досі будівля збереглася у дуже хорошому стані, а дах, укритий дранкою, почав протікати. Щоб врятувати об’єкт, працівники парку в оперативному порядку подбали про виготовлення дерев’яного покрівельного матеріалу. Перекрити дах вирішили саме дранкою, хоча простіше було придбати сучасні матеріали, але вони могли зіпсувати навколишній культурний ландшафт.
З відбудовою Музею лісу і сплаву, на що урядом заявлено виділити серйозну суму коштів, у 2018-му та проведенням до цього урочища електроенергії, плануємо відновити роботу будинку відпочинку «Гребля», який одночасно зможе приймати 30 туристів.
Окрім «Греблі» здійснено перекриття дахів будинків рекреаційного містечка «Рабачинка». Їх тут десять. Туристичний об’єкт також популярний серед туристів, бо знаходиться в оточенні мальовничої природи, а додаткові плюси йому додає сусідство з річкою і Реабілітаційним центром бурих ведмедів.
Ми побудували і відкрили торік туристично-інформаційний центр, який надає мандрівникам усю необхідну інформацію, що стосується відпочинку у регіоні. Ще один подібний центр створили поблизу оліготрофного сфагнового болота Глуханя.
